КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ "СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №29" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 





! Сьогодні Часы в заголовке окна Календар України. Українське ділове мовлення Back to TOP

Сторінка психолога

 

Як підготуватися до ЗНО під час карантину: практичні та психологічні поради випускникам. читати...

Поради психолога батькам випускника читати..

Антистресові технології за допомогою саморегуляції психологічного стану. Саморегуляція – доцільне функціонування живих систем різних рівнів організації і складності. стаття повністю..

 

Поради від психолога Світлани РойзДля випускників 

ЗНО — це важливий екзамен, але він не може відтворювати увесь потенціал, не може вмістити та оцінити усю твою глибину. Важливо пам’ятати, що це — хоч і важливі, але всього лиш цифри. І будь-яка оцінка в житті — це не «весь ти». посилання на сторінку

 

Як зберегти психоемоційне ЗДОРОВ'Я під час соціальної ізоляції?

Вимушена ізоляція з сучасним світом, для збереження фізичного здоров'я української нації - може призвести до погіршення соціального здоров'я особистості для усіх вікових категорій. Адже соціальна складова стосується функціонування людини в суспільстві: це її здатність зберігати та використовувати стосунки з іншими людьми, її соціальні зв’язки, ресурси, здатність до спілкування і його якість.

Як почуватися щасливим та здоровим, під час ізоляції функціонування людини в суспільстві?

Для того, щоб розібратися у якому напрямку нам рухатися? Давайте пригадаємо критерії його оцінювання. Серед особистісних проявів найбільш відомі такі критерії психічного здоров’я:

- оптимізм;
- зосередженість (відсутність метушливості);
- урівноваженість;
- моральність (чесність, совісність й ін.);
- адекватний рівень домагань;
- почуття обов’язку;
- впевненість у собі;
- невразливість (уміння звільнятися від прихованих образ);
- відсутність ліні;
- незалежність;
- безпосередність (природність);
- відповідальність;
- почуття гумору;
- доброзичливість;
- толерантність;
- самоповага;
- самоконтроль.

 

 

«Золоті правила» для батьків:

 

  • слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
  • пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
  • щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
  • підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
  • розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
  • по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
  • сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
  • дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
  • батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера.

Отже,чого не варто робити батькам:

 

  • різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
  • примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
  • в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
  • не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
  • не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

 

 

 

  • «Антивірусна психологічна аптечка»

Коронавірусне захворювання (COVID-19) несе із собою тривожність, стрес і невпевненість. Такий стан постійної тривоги впливає на наше повсякденне життя. Ми менш ефективні та продуктивні, ми втомлені та засмучені, ми агресуємо на рідних та колег, у нас погіршується самопочуття, починаємо шукати в собі симптоми, нас огортає паніка. Спробую допомогти, дати поради, як не втратити рівновагу та жити повноцінним життям, незважаючи на карантин, закриття розважальних закладів та неймовірний страх.

1. У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси. Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно і цікаво поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно.

2. Перевіряйте інформацію та критично мисліть. Важливою є гігієна в отриманні інформації. Проаналізуйте: чи те, що Ви читаєте чи дивитесь, є першоджерелом? Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі.

3. Зрозумійте, що багато чого залежить від вас, а є те, що вам не змінити. Піклуйтеся про себе, дотримуйтесь рекомендацій лікарів, не ризикуйте власним здоров’ям. Якщо у вас схильність до простудних захворювань, не пийте холодного і газованого. Якщо у вас хворий шлунок, не їжте гострого та сильно смаженого. Не ризикуйте у цей період.

4. Думки та слова матеріалізуються. Позитив притягує таку ж силу мають думки та слова. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.

5. Шукайте можливості. Під час карантину треба якось себе розважати, але всі заклади закриті. Не проблема! У Вас з'являються нові можливості та шанс зробити те, на що часу не вистачало, а дуже хотілося. Можна картину намалювати чи книжку прочитати, або з рідними провести більше часу. В такий момент, коли є пауза та перерва, можете оцінити власне життя, проаналізувати його, можливо, у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо освіти, майбутньої роботи, навчання чи життя. Ловіть момент!

6. І важливе, у час високого рівня напруженості, можуть розвиватися тривожні симптоми. Тривога – це постійний стан без видимої причини, який заважає мислити, погіршується концентрація, стає важко виконувати повсякденні справи. Щоб цього не сталося дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

 

 

 

УВАГА! звернутись до психолога із питанням дистанційно можна за цим посиланням:

https://drive.google.com/open?id=1vNmo6DoFG3FLrOFP7bwlwQBuxJQgDqWNCw5h19G7q9Y

 

 

 

Як перетворити карантин у корисне дозвілля. Поради психологів.

 

 

Із 12 березня 2020 року в Україні тимчасово обмежується освітній процес та забезпечується дистанційне навчання в закладах загальної та вищої освіти, в мистецьких, спортивних школах, у дитячих садочках міста.

 

 

 

 

Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер,і планшет., коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. 

А саме:

 - Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири. 

- Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама. 

- Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити. 

- Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою. - Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. 

І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу. 

Для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей шкільного віку пропонуємо батькам 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь становленню особистості та допоможе адаптуватись до соціального оточення. Згідно з дослідженням Марті Россмана (почесного професора університету Міннесоти), якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною. Не потрібно перевантажувати дитину домашніми справами, проте дитина може допомогти батькам вдома. Наприклад, можна доручити: - вологе прибирання в квартирі, пилососити, підмітати та\ або витирати пил; - розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни); - стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце; -поливати квіти; - піклуватися про домашнього улюбленця:, витирати лапи, міняти вміст лотків; - застеляти своє ліжко; - мити посуд і розкладати його.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

 

Та головне, НЕ ЗАБУВАЙТЕ основні правила поведінки під час карантину у зв’язку з епідемією грипу:

 1. Намагатись менше ходити в гості, відвідувати громадські місця та

скупчення людей.

 2. Частіше бувайте на свіжому повітрі.

3. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігайте себе від переохолодження.

 4. Частіше провітрюйте кімнату.

 5. Завжди мийте руки з милом.

 6. Щоденно їжте свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

 

НЕ ПАНІКУЙТЕ!

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон. Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

 

 

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ.

 

База успішного навчання або конфліктів з цього приводу закладається у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці. При визначенні готовності дитини до школи слід звернути увагу на рівні розвитку основних психічних процесів та моторики, а також на особистісні та емоційні особливості дитини.

Якщо ваш малюк збирається до школи, перевірте завчасно ступінь його готовності до шкільного навчання.

Мова: 6-річна здорова дитина володіє активним словниковим запасом від 3000 до 7000 слів. Звичайно, вона вже здатна до усвідом¬леного аналізу мови: визначення в слові звуків та складів, установ¬лення їхньої послідовності. Вона може переказати оповідання, ство¬рити сю¬жетну розповідь за картинкою та серією картинок.

Сприйняття: дитина здатна легко розрізнити та назвати форму, колір, величину пред¬метів, установити ідентичність предметів етало¬нові. Можливе розуміння перспективи на ма¬люнку.

Мислення: виражена пізнавальна активність, спрямована здебіль¬шого на властивості та закономірності предметного світу. В 6–7-річному віці вже мають бути вироблені поняття про збереження числа, розуміння аналогових відносин, зв'язку й послідовності подій у серіях з 4–5 картин. Дитина здатна до узагальнень на основі різних ознак (як конкретно-наочних, так і більш абстрактних). Запас знань про себе та навколишній світ включає знання про свою стать, вік, імена та прізвища батьків, їх спеціальність або місце роботи, рід занять.

Пам'ять: дитина здатна на довільне запам'ятовування. Опосеред¬коване запам'ятову¬вання має бути кращим за механічне. Можливе запам'ятовування ряду (8–10) слів у заданій послідовності.

Увага: у 6–7-річної дитини розвинена здатність зосередження уваги протягом 35–45 хвилин при досить різноманітній діяльності. При одноманітній діяльності цей термін скоро¬чується. Можлива організація діяльності без егоцентричної мови (проговорювання по¬слі¬довності дій уголос).

Емоції: емоції дитини зазначеного віку чітко диференційовані. Доступні почуття гумо¬ру, задоволення від жартів, розуміння безглуз¬дості. Інтенсивно розвиваються моральні якос¬ті: розуміння відповіда¬льності за свій вчинок незалежно від того, чи знають про нього інші.

Самооцінка: доступні порівняння своїх досягнень із досягнен¬нями інших дітей, виріз¬нення позитивних та негативних рис харак¬теру. Дитина здатна диференціювати ставлення до себе з боку оточу¬ючих. Виражене прагнення досягнень.

Гра: критерієм вікової норми є здатність до сюжетно-рольової гри та гри з правилами. Навчальна діяльність також сприймається дитиною як бажана, важлива, цікава.

Моторика: до початку шкільного навчання дитина має вміти правильно тримати ручку та олівець, копіювати прості та більш складні зображення (візерунки, схеми). Моторика повинна бути координованою, без зайвих рухів.

 

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

v   володіти певними комунікативними та соціальними навичками - вміти спілкуватися, розуміти і, головне, застосовувати в повсякденному житті морально - етичні норми, прийняті в суспільстві, де він живе,

v   не боятися вступати в контакт з дорослими і однолітками

v   вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречної агресії - або, навпаки, зайвої боязкості;

v   вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна і розуміти її необхідність;

v   мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

v   вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов'язок залишиться за вами до випускного балу);

v   мати позитивне ставлення до самого себе (велика роль у цьому відводиться батькам, які показують своє позитивне ставлення до дитини, висловлене лагідним словом та тактильно).

 

Для того, щоб  з’ясувати, чи готова дитина до школи, виконайте кілька вправ.

 

Вправа №  1.

Запропонуйте дитині скопіювати таке зображення.

 

Чи вдалося дитині намалювати всі деталі?

Чи збережені пропорції та розташування деталей?

Як проводився аналіз форми, в якій послідовності виконувався малюнок?

 

Вправа №  2.

Покажіть дитині гумористичний малюнок, де "все навпаки" (свині літають, діти ліплять снігову бабу влітку тощо). Як реагує дитина? Чи може помітити неспівпадіння?

 

Вправа №  3.

Зверніть увагу, чи може дитина мовчки малювати, конструювати?

 

Вправа №  4

Розріжте на фрагменти незнайомий комікс. Чи може дитина скласти послідовність розповіді з 4–5 малюнків?

 

Якщо дитина легко виконала усі вправи, то її можна вважати психологічно готовою до навчання у школі. Звичайно, вимоги кожної школи щодо запасу знань будуть свої: у деяких від дітей вимагають хорошого фонематичного аналізу, в деяких -- навичок читання та письма тощо.

Якщо дитині не вдалося виконати й половину цих завдань, рекомендуємо обов'язково звернутися до психолога. Якщо виконано більше половини або всі, але неякісне, треба потренуватися з дитиною у виконанні вправ.

 

Вправи для батьків і дошкільнят (5,5–6,5 років)

 

Вправа №  1. "Гра в школу"

Дитина стає "вчителем" і веде урок читання, писемності, "вреднюговедення" – чого завгодно! Батьки (або ляльки в їх руках) поводяться "відмінно" – слухають, пишуть, підіймають руку – або "пустують" (обертаються, гублять олівець і т. д.)

Мета – щоб дитина у веселій ігровій формі зрозуміла правила поведінки в школі і відчула ситуацію з позиції вчителя.

 

Вправа № 2. "Робот"

Хтось з батьків (тато або мама) робить в присутності дитини звичну роботу: прибирання, приготування їжі. Але командує цим процесом дитина, а тато (мама) мовчки і саме так, як сказано, виконує інструкції.

Мама: Що будемо варити?

Дочка: Суп з вермішеллю.

М.: Як?

Д.: Візьми каструлю. Поклади картоплю.

Мама кладе велику, неочищену картоплю.

Дочка: –  Ой, не так! Почисть картоплю, морквину, цибулю. Помий їх. Тепер накриши. Постав каструлю на вогонь...

Мета: формування уявлень про зв'язок і послідовність подій, безповоротність деяких дій, підвищення самооцінки: "Мама під моїм керівництвом суп варила!"

 

Вправа №  3. "Телеграми"

Всі члени сім'ї залишають один для одного жартівливі нотатки-"телеграми", що допомагають дитині освоїти навички читання.

"Марійко! Цукерка – на буфеті. Це тобі!".

"Мамо! Я з'їла!"

"Смачно?"

"Так, але мало..."

Вправа №  4. "Що треба в школі?"

Батьки разом з дитиною складають список всіх необхідних в школі речей – від канцтоварів до спортивної форми, розказуючи про те, навіщо потрібні в школі ці речі. Купівля проводиться також разом, з урахуванням бажань дитини, їй розказують про призначення кожної речі.

 

(Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л. Як порозумітися зі своїми дітьми – К., 2004 – С. 68-73)

 

 

 

Як творчо розвивати дитину
Чи допомагаєте Ви розвиватися дитині творчо? 


Якщо Ви дійсно хочете, щоб Ваші діти були талановиті і творчо активні, потрібно докласти до цього немало зусиль. Щоб Ви самі могли вирішити, в якому напрямі потрібно працювати, пропонуємо Вам декілька порад. 

1. Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно. 

2. Сприймайте питання і вислови дитини всерйоз. 

3. Надайте дитині кімнату або куточок винятково для її справ. 

4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.

5. Не лайте дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте упорядковувати робоче місце після його закінчення. 

6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безумовно, такою якою вона є, а не за її успіхи і досягнення. 

7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи. 

8. Допомагайте їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення. 

9. Допомагайте їй покращувати результати своєї роботи. 

10. Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях. 

11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками з різних культурних прошарків. 

12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки.

 

                                 Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників.

 

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата.

Пропонуємо вам декілька порад, як підготувати дитину:

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був «Машей-растеряшей». До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище - Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

 

Аналіз малюнка

Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "Я і школа".

Кількість малюнків.

Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.

Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.

Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на гудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.

Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.

Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.

Колір. Для кожного малюка - потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "Якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".

"Я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.