Моя Україна – прекрасна і незалежна!

Тут вас завжди зустрічають щасливі та усміхнені люди.

Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі, посеред щедротних степів і ланів пливе величний, могутній Дніпро, привітно виблискує блакитне небо.

Мальовничі, охайні та затишні села. Усі вулиці чистенькі, охайні. Біля кожної садиби клумби з квітами. Тішать око українські, чепурненькі  хати з білими стінами, вишневими садками, вишитими рушниками на покуті, запахом м’яти на долівці. Відразу здогадуєшся: тут проживають щирі, добрі, працьовиті люди!

Не можна не згадати про міста нашої неньки - країни. Промисловий комплекс має потужну матеріально-технічну базу, в структурі промисловості найвищу питому вагу займають чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, хімічна та  харчова промисловості. Така кількість підприємств дає можливість створити число робочих місць для населення.

Україна – найбільша країна в Європі, це серце Європи.

Все  написане вище – було….

Наразі моя країна, мій народ виборює свою незалежність, свободу.

Я є представницею молодого покоління України, навчаюсь в 9 класі , люблю своє  прекрасне, затишне місто  біля моря – Маріуполь,  через кляту війну я втратила своїх рідних, подруг, домівку та своє прекрасне місто.

Війна перевернула моє життя, війна перекреслила мої плани, поцупила в мене мої мрії, надії, юність.

Мені - 15 років,   а я міркую, говорю, як доросла сильна людина.

Я мрію повернутися до рідного міста, рідної домівки.

Мені здається, що я сплю, це страшний сон, я хочу прокинутися: Світить яскраве сонечко, шумить лазурове море, пахне південним вітром, я на березі моря в колі своїх друзів та близьких сперечаюсь про те, куди мені вступати після 9-го класу, але це тільки сон.

Я вірю в те, що разом ми сильні, бо наша сила в єдності!

Я вірю в ЗСУ, але й не треба забувати про людей, які знаходяться в тилу і допомагають нашій армії. Кожен українець , від малого до великого, робить все можливе задля миру в країні:  виготовлення окопних свічок, плетіння маскувальних сіток, в’язання шкарпеток і тому подібне.

 Мені дуже хочеться повернутися додому, побачити своїх рідних, друзів, зайти в свій клас, посидіти за улюбленою партою (поруч біля вікна) – це мрії, але вони здійсняться!!!

Хочеться закінчити свої роздуми словами Захара Беркута з однойменної повісті І. Франка: « Доки ви будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі  за одного. А один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас»

   Ми переможемо – бо ми українці!!!