КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ "СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №29" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 





! Сьогодні Часы в заголовке окна Календар України. Українське ділове мовлення Back to TOP

Сторінка психолога

 

 

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

 

База успішного навчання або конфліктів з цього приводу закладається у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці. При визначенні готовності дитини до школи слід звернути увагу на рівні розвитку основних психічних процесів та моторики, а також на особистісні та емоційні особливості дитини.

Якщо ваш малюк збирається до школи, перевірте завчасно ступінь його готовності до шкільного навчання.

Мова: 6-річна здорова дитина володіє активним словниковим запасом від 3000 до 7000 слів. Звичайно, вона вже здатна до усвідом¬леного аналізу мови: визначення в слові звуків та складів, установ¬лення їхньої послідовності. Вона може переказати оповідання, ство¬рити сю¬жетну розповідь за картинкою та серією картинок.

Сприйняття: дитина здатна легко розрізнити та назвати форму, колір, величину пред¬метів, установити ідентичність предметів етало¬нові. Можливе розуміння перспективи на ма¬люнку.

Мислення: виражена пізнавальна активність, спрямована здебіль¬шого на властивості та закономірності предметного світу. В 6–7-річному віці вже мають бути вироблені поняття про збереження числа, розуміння аналогових відносин, зв'язку й послідовності подій у серіях з 4–5 картин. Дитина здатна до узагальнень на основі різних ознак (як конкретно-наочних, так і більш абстрактних). Запас знань про себе та навколишній світ включає знання про свою стать, вік, імена та прізвища батьків, їх спеціальність або місце роботи, рід занять.

Пам'ять: дитина здатна на довільне запам'ятовування. Опосеред¬коване запам'ятову¬вання має бути кращим за механічне. Можливе запам'ятовування ряду (8–10) слів у заданій послідовності.

Увага: у 6–7-річної дитини розвинена здатність зосередження уваги протягом 35–45 хвилин при досить різноманітній діяльності. При одноманітній діяльності цей термін скоро¬чується. Можлива організація діяльності без егоцентричної мови (проговорювання по¬слі¬довності дій уголос).

Емоції: емоції дитини зазначеного віку чітко диференційовані. Доступні почуття гумо¬ру, задоволення від жартів, розуміння безглуз¬дості. Інтенсивно розвиваються моральні якос¬ті: розуміння відповіда¬льності за свій вчинок незалежно від того, чи знають про нього інші.

Самооцінка: доступні порівняння своїх досягнень із досягнен¬нями інших дітей, виріз¬нення позитивних та негативних рис харак¬теру. Дитина здатна диференціювати ставлення до себе з боку оточу¬ючих. Виражене прагнення досягнень.

Гра: критерієм вікової норми є здатність до сюжетно-рольової гри та гри з правилами. Навчальна діяльність також сприймається дитиною як бажана, важлива, цікава.

Моторика: до початку шкільного навчання дитина має вміти правильно тримати ручку та олівець, копіювати прості та більш складні зображення (візерунки, схеми). Моторика повинна бути координованою, без зайвих рухів.

 

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

v   володіти певними комунікативними та соціальними навичками - вміти спілкуватися, розуміти і, головне, застосовувати в повсякденному житті морально - етичні норми, прийняті в суспільстві, де він живе,

v   не боятися вступати в контакт з дорослими і однолітками

v   вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречної агресії - або, навпаки, зайвої боязкості;

v   вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна і розуміти її необхідність;

v   мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

v   вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов'язок залишиться за вами до випускного балу);

v   мати позитивне ставлення до самого себе (велика роль у цьому відводиться батькам, які показують своє позитивне ставлення до дитини, висловлене лагідним словом та тактильно).

 

Для того, щоб  з’ясувати, чи готова дитина до школи, виконайте кілька вправ.

 

Вправа №  1.

Запропонуйте дитині скопіювати таке зображення.

 

Чи вдалося дитині намалювати всі деталі?

Чи збережені пропорції та розташування деталей?

Як проводився аналіз форми, в якій послідовності виконувався малюнок?

 

Вправа №  2.

Покажіть дитині гумористичний малюнок, де "все навпаки" (свині літають, діти ліплять снігову бабу влітку тощо). Як реагує дитина? Чи може помітити неспівпадіння?

 

Вправа №  3.

Зверніть увагу, чи може дитина мовчки малювати, конструювати?

 

Вправа №  4

Розріжте на фрагменти незнайомий комікс. Чи може дитина скласти послідовність розповіді з 4–5 малюнків?

 

Якщо дитина легко виконала усі вправи, то її можна вважати психологічно готовою до навчання у школі. Звичайно, вимоги кожної школи щодо запасу знань будуть свої: у деяких від дітей вимагають хорошого фонематичного аналізу, в деяких -- навичок читання та письма тощо.

Якщо дитині не вдалося виконати й половину цих завдань, рекомендуємо обов'язково звернутися до психолога. Якщо виконано більше половини або всі, але неякісне, треба потренуватися з дитиною у виконанні вправ.

 

Вправи для батьків і дошкільнят (5,5–6,5 років)

 

Вправа №  1. "Гра в школу"

Дитина стає "вчителем" і веде урок читання, писемності, "вреднюговедення" – чого завгодно! Батьки (або ляльки в їх руках) поводяться "відмінно" – слухають, пишуть, підіймають руку – або "пустують" (обертаються, гублять олівець і т. д.)

Мета – щоб дитина у веселій ігровій формі зрозуміла правила поведінки в школі і відчула ситуацію з позиції вчителя.

 

Вправа № 2. "Робот"

Хтось з батьків (тато або мама) робить в присутності дитини звичну роботу: прибирання, приготування їжі. Але командує цим процесом дитина, а тато (мама) мовчки і саме так, як сказано, виконує інструкції.

Мама: Що будемо варити?

Дочка: Суп з вермішеллю.

М.: Як?

Д.: Візьми каструлю. Поклади картоплю.

Мама кладе велику, неочищену картоплю.

Дочка: –  Ой, не так! Почисть картоплю, морквину, цибулю. Помий їх. Тепер накриши. Постав каструлю на вогонь...

Мета: формування уявлень про зв'язок і послідовність подій, безповоротність деяких дій, підвищення самооцінки: "Мама під моїм керівництвом суп варила!"

 

Вправа №  3. "Телеграми"

Всі члени сім'ї залишають один для одного жартівливі нотатки-"телеграми", що допомагають дитині освоїти навички читання.

"Марійко! Цукерка – на буфеті. Це тобі!".

"Мамо! Я з'їла!"

"Смачно?"

"Так, але мало..."

Вправа №  4. "Що треба в школі?"

Батьки разом з дитиною складають список всіх необхідних в школі речей – від канцтоварів до спортивної форми, розказуючи про те, навіщо потрібні в школі ці речі. Купівля проводиться також разом, з урахуванням бажань дитини, їй розказують про призначення кожної речі.

 

(Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л. Як порозумітися зі своїми дітьми – К., 2004 – С. 68-73)

 

 

 

Як творчо розвивати дитину
Чи допомагаєте Ви розвиватися дитині творчо? 


Якщо Ви дійсно хочете, щоб Ваші діти були талановиті і творчо активні, потрібно докласти до цього немало зусиль. Щоб Ви самі могли вирішити, в якому напрямі потрібно працювати, пропонуємо Вам декілька порад. 

1. Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно. 

2. Сприймайте питання і вислови дитини всерйоз. 

3. Надайте дитині кімнату або куточок винятково для її справ. 

4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.

5. Не лайте дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте упорядковувати робоче місце після його закінчення. 

6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безумовно, такою якою вона є, а не за її успіхи і досягнення. 

7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи. 

8. Допомагайте їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення. 

9. Допомагайте їй покращувати результати своєї роботи. 

10. Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях. 

11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками з різних культурних прошарків. 

12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки.

 

                                 Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників.

 

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата.

Пропонуємо вам декілька порад, як підготувати дитину:

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був «Машей-растеряшей». До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище - Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

 

Аналіз малюнка

Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "Я і школа".

Кількість малюнків.

Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.

Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.

Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на гудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.

Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.

Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.

Колір. Для кожного малюка - потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "Якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".

"Я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.